Жити Далі

Невигадані сучасні історії поранених військових у шпиталі. Волонтерка Ірина Рожина вже не перший рік разом із командою провідує українських захисників. У цьому випуску подкасту «Жити далі» ми говоримо про те, як військові сприймають волонтерів, з якими викликами вони стикаються, а також про роль підтримки, віри й присутності поруч із пораненими. Також ви почуєте, якої саме особистої допомоги сьогодні потребують поранені військові та волонтери. Тому ваш коментар до цього випуску буде дуж...

Давид і Христина Ярмошик готові поділитися своїм шляхом з Богом і тими викликами, які постали перед їхньою сім’єю. Кожен із них має протез ноги. Чому так сталося і яким був цей шлях — подружжя розповість у цьому випуску. Support the show ----------------------------------------------- Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою: 5169 3305 2419 5648 або https://www.patreon.com/twrua ---------------------------------------------- Свої відгуки надсилайте за цією...

Цей випуск подкасту — не про відповіді на запитання «чому так сталося». Він — про шлях жінки. Про жінку, яка з 16 років стала мамою для своєї дворічної сестри — при живих батьках. Про жінку, яка знає ціну навчанню й важкій праці, щоб заробити кошти на життя. Про жінку, якій знайомий біль втрати сина, що прожив лише 26 днів. Це біль, який ще болить. Це рана, що ще загоюється. Це шлях до зцілення, який триває. Тому ваш коментар до цього випуску буде дуже важливим. У мене в гостях — Оксана з Оде...

З Ярославою Марчук я записувала інтервʼю два роки тому — це 8-й випуск подкасту "Жити далі": «Діти — це благословення! А коли їх немає — це прокляття?» Тоді Ярослава ділилася своїм шляхом боротьби, сліз, відчаю та сподівань стати мамою. Цей шлях був нелегким, але в її серці з’явилося зцілення щодо цього питання. Ні, вона не отримала довгоочікувану дитину — вона отримала щось значно більше. І ось після дев’яти років у шлюбі вони з чоловіком стали батьками через усиновлення. Ярослава каже...

Дві рідні сестри, Алла та Оксана Васильєви, які пройшли через темряву дитинства. Вони знали, що таке голод, холод і слова мами, в яких не було любові, а також відчули на собі фізичне насилля. Вони бачили життя зсередини інтернату — там, де діти вчаться не мріяти, а виживати. Та посеред цього болю вони знайшли те, чого не отримали в дитинстві — любов Божу.Саме вона зцілила їхні серця і дала новий сенс: повертатись туди, звідки вийшли, — щоб обіймати, підтримувати й дарувати надію іншим д...